1. Загальні стандарти надання правничої допомоги у кримінальному процесі
1.1. Після укладення договору захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає “Протокол першого побачення з клієнтом” (статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція); статті 42, 45-47, 49, 52, 53 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК); статті 20, 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон про адвокатуру); рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Оферта Плюс С.Р.Л. проти Молдови» (Oferta Plus S.R.L. v. Moldova) від 19 грудня 2006 року, заява № 14385/04, пункти 145-147; рішення ЄСПЛ у справі «Рибацкі проти Польщі» (Rybacki v. Poland) від 13 січня 2009 року, заява № 52479/99, пункти 56 – 62; пункт 5 розділу VII Інструкції із забезпечення режиму тримання та охорони осіб, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 вересня 2023 року № 777, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2023 року за № 2034/41090).
1.2. У разі неможливості реалізувати право на конфіденційне побачення захисник робить запис про порушення права на захист у цій частині в протоколі відповідної процесуальної дії та подає відповідну скаргу процесуальному керівнику або слідчому судді (статті 42, 46, 54 КПК).
1.3. З урахуванням узгодженої правової позиції сторони захисту захисник бере участь в усіх процесуальних діях, що проводяться за участю його клієнта, або таких, що можуть обмежити або порушити права та законні інтереси його клієнта, у межах повноважень, визначених договором про надання правової допомоги (статті 42, 46, 47, 223 КПК; статті 20, 21 Закону про адвокатуру; рішення ЄСПЛ у справі «Піщальніков проти Росії» (Pishchalnikov v. Russia) від 24 вересня 2009 року, заява № 7025/04, пункти 66-71).
1.4. Захисник негайно вживає заходів для надання клієнту медичної допомоги, фіксації тілесних ушкоджень, проведення судово-медичної експертизи, якщо зовнішній вигляд або стан клієнта свідчать про застосування до нього насильства або за наявності скарг клієнта про його застосування (стаття 3 Конвенції; статті 11, 42, 46, 47 КПК; наказ Служби безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України від 11 травня 2011 року № 178/268 «Про затвердження Інструкції про порядок надання медичної допомоги, використання лікувально-профілактичних закладів органів охорони здоров’я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз у спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) Відділу забезпечення досудового слідства Центрального управління Служби безпеки України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2011 року за № 793/19531; наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767; рішення ЄСПЛ у справі «Маммадов (Джалалоглу) проти Азербайджану» (Mammadov (Jalaloglu) v. Azerbaijan) від 11 січня 2007 року, заява № 34445/04, пункт 74).
1.5. Якщо захиснику стало відомо про вчинення дій / бездіяльності клієнтом під впливом фізичного чи психологічного примусу, він (за згодою клієнта) повідомляє про це орган досудового розслідування або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво (cтатті 51, 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, cтатті 42, 46, 47, 206, 284, 373 КПК).
1.6. Захисник з’ясовує наявність фактів застосування до клієнта катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження з боку службових осіб оперативних підрозділів, органів досудового розслідування, Державної кримінально-виконавчої служби України, інших службових осіб і за наявності таких фактів складає відповідний протокол, письмово повідомляє про згадані факти процесуального керівника та звертається у порядку статті 206 КПК з відповідною заявою до слідчого судді. Захисник роз’яснює клієнту його право ініціювати провадження щодо притягнення винних службових осіб до відповідальності (дисциплінарної, цивільної, адміністративної, кримінальної) та в разі отримання згоди клієнта готує відповідні процесуальні документи (стаття 3 Конвенції; статті 11, 42, 206, 214 КПК; рішення ЄСПЛ у справі «Левінца проти Молдови» (Levinta v. Moldova) від 16 грудня 2008 року, заява № 17332/03, пункти 73, 74, 81, 92; рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04).
1.7. При здійсненні захисту осіб, які утримуються під вартою і є пацієнтами замісної підтримувальної терапії або мають хронічні захворювання, що потребують безперервного лікування, захисник невідкладно звертається до адміністрації місця утримання або службової особи, відповідальної за перебування затриманих, з вимогою про надання медичної допомоги та заявляє клопотання про забезпечення безперервного лікування (статті 2, 3, 13 Конвенції; статті 42, 206, 208, 212, 512 КПК; статті 19-21 Закону про адвокатуру; статті 11, 27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, зі змінами, затвердженими З’їздом адвокатів України від 15 лютого 2019 року (далі – Правила адвокатської етики); наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 березня 2012 року № 200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 червня 2012 року за № 889/21201; наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Державної служби України з контролю за наркотиками від 22 жовтня 2012 року № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07 листопада 2012 року за № 1868/22180; рішення ЄСПЛ у справі «Хумматов проти Азербайджану» (Hummatov v. Azerbaijan) від 29 листопада 2007 року, заяви № 9852/03 і № 13413/04, пункти 112-122; рішення ЄСПЛ у справі «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine) від 16 травня 2019 року, заява № 41203/16).
1.8. Захисник дотримується встановлених законом процесуальних строків у кримінальному провадженні та з урахуванням узгодженої правової позиції сторони захисту оскаржує їх порушення іншими його учасниками (статті 6, 13 Конвенції; статті 28, 116, 117, 303, 308 КПК; статті 19, 20 Закону про адвокатуру; статті 7, 11 Правил адвокатської етики; рішення ЄСПЛ у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01, пункти 72-76, 78, 79).
1.9. У разі незгоди клієнта з будь-якими процесуальними рішеннями, діями або бездіяльністю слідчого, прокурора, слідчого судді або суду і за наявності законних підстав захисник складає відповідну скаргу та роз’яснює клієнтові порядок і наслідки її подання. У разі коли захисник вважає за необхідне оскаржити процесуальне рішення, дії чи бездіяльність згаданих осіб, а клієнт заперечує проти цього, захисник оформлює письмову відмову клієнта від пропонованого оскарження (стаття 13 Конвенції; стаття 55 Конституції України; стаття 24, пункт 16 частини третьої статті 42, статті 47, 393, 395, 396, 402 КПК; статті 7, 8 Правил адвокатської етики).
1.10. У разі перебування клієнта під вартою захисник відвідує його в ізоляторі тимчасового тримання, слідчому ізоляторі або установі виконання покарань (пункти 3, 6 частини третьої статті 42, стаття 201 КПК; частини шоста – сімнадцята статті 12 Закону України «Про попереднє ув’язнення»; підпункт 1 глави 2 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за № 633/33604; пункт 5 розділу VII Інструкції із забезпечення режиму тримання та охорони осіб, які утримуються в ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 вересня 2023 року № 777, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2023 року за № 2034/41090).
1.11. Захисник збирає докази, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність клієнта (статті 42, 46, 47, 201, 206 КПК).
1.12. Захисник роз’яснює клієнту можливість укладення угоди про визнання винуватості та про примирення, її умови, порядок та наслідки укладення. За бажанням клієнта захисник готує проект відповідної угоди (стаття 469, частини четверта і п’ята статті 474 КПК).
1.13. Захисник веде у кожному кримінальному провадженні на електронних або паперових носіях адвокатське досьє (статті 20-23 Закону про адвокатуру; частина шоста статті 10 Правил адвокатської етики; підпункт 8.2.3 пункту 8.2 розділу 8, підпункт 9.2.2 пункту 9.2 розділу 9 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 113).
2. Окремі стандарти надання правничої допомоги на стадії досудового розслідування
2.1. У разі відмови слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в зустрічі захисника з підозрюваним, обвинуваченим з посиланням на наявність письмової заяви про відмову підозрюваного, обвинуваченого від захисника або письмового клопотання про його заміну, адвокат наполягає на зустрічі з клієнтом і тільки у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений особисто та безпосередньо під час конфіденційної розмови із захисником повідомляє йому про небажання мати захисника чи про заміну захисника, така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії або журналі судового засідання (статті 48, 54 КПК).
2.2. За наявності підстав вважати затримання особи без ухвали слідчого судді, суду незаконним захисник звертається із заявою до слідчого судді щодо незаконного позбавлення особи свободи у межах його територіальної юрисдикції у порядку статті 206 КПК (статті 42, 206, 208 КПК; рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України» (Feldman v. Ukraine) від 08 квітня 2010 року, заяви № 76556/01 і № 38779/04, пункти 88-91).
2.3. Захисник докладає розумних зусиль для одержання документів, що підтверджують обставини, які характеризують особу клієнта, свідчать про його родинні та соціальні зв’язки і можуть бути враховані судом при вирішенні питання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу (статті 42, 206, 208 КПК).
2.4. Захисник ознайомлюється з клопотанням про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу, бере участь у розгляді слідчим суддею питання про застосування, продовження або зміну запобіжного заходу, у разі наявності на те розумних підстав висловлює обґрунтовані заперечення щодо достатності викладених у клопотанні слідчого, прокурора фактів та доказів обґрунтованої підозри, обвинувачення та обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків на користь тримання особи під вартою (статті 42, 46, 47, 184 КПК; рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» (Klishyn v. Ukraine) від 23 лютого 2012 року, заява № 30671/04, пункти 88-93).
2.5. У разі обрання слідчим суддею щодо клієнта запобіжного заходу за наявності розумних підстав вважати таке рішення необґрунтованим та з урахуванням узгодженої правової позиції сторони захисту захисник готує і подає апеляційну скаргу. У разі апеляційного оскарження стороною обвинувачення ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу захисник подає заперечення (статті 393, 395, 396, 402 КПК).
2.6. Отримавши повідомлення сторони обвинувачення про завершення досудового розслідування та відкриття його матеріалів для ознайомлення, захисник письмово підтверджує факт доступу до матеріалів досудового розслідування, реалізує своє право та забезпечує реалізацію права свого клієнта на ознайомлення з ними у достатній для цього час (cтаття 290, 301, 314 КПК).
2.7. Захисник за запитом прокурора надає йому доступ до наявних речових доказів або їх частин, документів або копій з них та можливість скопіювати або відобразити їх іншим чином, а також доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту і якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді, крім будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 290 КПК).
3. Окремі стандарти надання правничої допомоги під час судового провадження
3.1. Захисник, який не був залучений до участі у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування, повинен до початку першого судового засідання, у якому він бере участь, ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та провести конфіденційне побачення з клієнтом (статті 42, 46, 47 КПК).
3.2. Під час підготовчого судового засідання захисник за наявності правових підстав подає клопотання про закриття кримінального провадження, про зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжного заходу, обраного щодо клієнта, подає скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не були подані або розглянуті під час досудового розслідування (статті 303, 314, 315 КПК).
3.3. Захисник заперечує проти задоволення судом клопотання сторони обвинувачення про долучення до матеріалів кримінального провадження будь-яких інших матеріалів, крім тих, що зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування (стаття 291 КПК).
3.4. Захисник заперечує проти задоволення судом клопотання сторони обвинувачення про долучення до матеріалів кримінального провадження будь-яких доказів до початку судового розгляду (стаття 291 КПК).
3.5. Під час судового розгляду захисник бере активну участь у дослідженні доказів, зокрема заявляє необхідні клопотання, здійснює прямий допит свідків захисту і перехресний допит свідків обвинувачення, виступає у судових дебатах (глава 28 КПК).
3.6. У разі незгоди клієнта з рішенням суду захисник після роз’яснення клієнтові порядку і наслідків подання відповідної скарги складає та подає таку скаргу. При поданні апеляційної та/або касаційної скарг стороною обвинувачення захисник готує та подає відповідні заперечення. У разі подання апеляційної та касаційної скарг клієнтом захисник здійснює його захист під час їх розгляду в суді (статті 393, 395, 396, 402, 403, 425, 427, 431 КПК; рішення ЄСПЛ у справі «Сийрак проти Росії» (Siyrak v. Russia) від 19 грудня 2013 року, заява № 38094/05).
4. Окремі стандарти надання правничої допомоги у спеціальному досудовому розслідуванні (in absentia)
4.1. Отримавши повідомлення сторони обвинувачення про завершення досудового розслідування та відкриття його матеріалів для ознайомлення, захисник письмово підтверджує факт доступу до матеріалів досудового розслідування, реалізує своє право та перевіряє забезпечення стороною обвинувачення прав свого клієнта. Захисник у розумних межах відслідковує повідомлення (виклики) клієнта за останнім відомим місцем проживання чи перебування та їх публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (статті 290, 297-5 КПК).
4.2. Захисник з урахуванням самостійно обраної позиції захисту за запитом прокурора надає йому доступ до наявних речових доказів або їх частин, документів або їх копій та можливість скопіювати або відобразити їх іншим чином, а також доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту і якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді, крім будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Захисник перевіряє надсилання копій процесуальних документів для клієнта (статті 290, 297-5 КПК).
5. Окремі стандарти надання правничої допомоги у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх
5.1. Захисник сприяє дотриманню розумних строків під час розгляду кримінальних проваджень, у яких здійснює захист неповнолітніх (частина четверта статті 28 КПК; пункт 50 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, 2010; пункт 20.1 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), 1985).
5.2. При здійсненні захисту неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку або яких визнано розумово відсталими, захисник заявляє клопотання про участь на їх допиті законного представника, психолога, а в разі необхідності — лікаря (частина перша статті 491 КПК).
5.3. Захисник: роз’яснює неповнолітньому, який є підозрюваним, обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, доступною для нього мовою з урахуванням віку і зрілості та його законному представнику процесуальні права неповнолітнього та повноваження захисника в кримінальному провадженні, а також процесуальне право на примирення з потерпілим у кримінальному провадженні і його наслідки та інформує про можливість участі у Програмі відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення (далі — Програма); з урахуванням результатів участі неповнолітнього у Програмі узгоджує правову позицію з клієнтом щодо подання клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності або про врахування наявних обставин, які пом’якшують покарання, чи передбачають звільнення від покарання, або призначення більш м’якого покарання на підставах, визначених Кримінальним кодексом України (пункти 37–39 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, 2010; стаття 26, пункт 2 частини третьої статті 42, пункт 10 частини першої, частина четверта статті 56, пункт 7 частини першої статті 284, стаття 285, частина друга статті 288, стаття 469, частини четверта, п’ята статті 474, стаття 484 КПК; стаття 3 Закону України «Про медіацію»; стаття 8 Правил адвокатської етики; пункти 6, 7, абзаци третій, сьомий пункту 8, абзац перший пункту 9 Порядку реалізації пілотного проєкту «Програма відновного правосуддя за участю неповнолітніх, які є підозрюваними, обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора від 22 липня 2024 року № 2176/5/501/176, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2024 року за № 1116/42461).
5.4. Захисник подає слідчому, прокурору, слідчому судді, суду клопотання про заміну законного представника клієнта у разі, якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він захищає (частина четверта статті 44, частина третя статті 488 КПК).
5.5. У разі затримання/тримання під вартою або обмеження права на вільне пересування неповнолітнього за підозрою у вчиненні проступку, нетяжкого злочину адвокат подає скаргу на незаконне затримання, незаконне тримання під вартою або клопотання про заміну запобіжного заходу у порядку, визначеному КПК (Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року;
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), 1985; частина друга статті 492 КПК; стандарт 55 розділу VIII «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження», визначеного у Порядку реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01 червня 2023 року № 150/445/2077/5/187).
5.6. Захисник за згодою з клієнтом заявляє клопотання про проведення слідчих дій та/або проведення допиту не лише за місцем здійснення досудового розслідування, а в умовах, дружніх до дитини (стандарти 36 розділу IV «Особливості проведення окремих слідчих дій з неповнолітніми», 41 розділу V «Особливості допиту та проведення інших слідчих дій у кримінальних провадженнях стосовно неповнолітніх», визначених у Порядку реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01 червня 2023 року № 150/445/2077/5/187).
5.7. Захисник неповнолітнього до початку судового розгляду роз’яснює клієнту можливість розгляду справи у закритому судовому засіданні та на вимогу клієнта подає відповідне клопотання (пункт 1 статті 6 Конвенції; пункт 6 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, 2010; пункти 8.1, 8.2 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), 1985).