Стягнення заборгованості з ФОП: особливості

Головна особливість: ФОП відповідає всім особистим майном

На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, де відповідальність обмежена активами самої компанії, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України). Немає розділення на "майно для бізнесу" і "особисте майно" — це одна й та сама особа з одним майновим комплексом.

Якщо ФОП перебуває у шлюбі, є важливий нюанс: за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, він відповідає усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК України), — тобто не половиною спільного майна автоматично, а саме тією часткою, яка теоретично відійшла б йому при поділі. Це означає, що звернення стягнення на спільне майно подружжя ФОП — окрема процедура, яка вимагає визначення конкретної частки боржника, а не просто "забрати половину".

У якому суді розглядати справу: господарський чи цивільний

Це питання підсудності, у якому найлегше помилитися. Загальне правило: якщо на момент подання позову ФОП все ще зареєстрований і спір пов'язаний саме з його підприємницькою діяльністю, а інша сторона спору — теж суб'єкт господарювання (юридична особа чи інший ФОП), справу розглядає господарський суд. Якщо ж ФОП вступав у відносини як звичайна фізична особа, або друга сторона спору — звичайний громадянин, справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Окремий і практично важливий момент — що відбувається, якщо на момент подання позову особа вже припинила підприємницьку діяльність. З 15 грудня 2017 року, згідно з чинною редакцією пункту 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, діє таке правило: якщо провадження у справі вже було відкрито в господарському суді до того, як особа втратила статус ФОП, справа залишається на розгляді господарського суду. Але якщо позов подається вже після припинення підприємницької діяльності, спори за участю такої особи — навіть пов'язані з її колишньою підприємницькою діяльністю — розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Практичний висновок: перед поданням позову варто перевірити актуальний статус боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань — саме цей статус на момент звернення до суду, а не на момент виникнення боргу, визначає, до якого суду подавати позов.

Судовий наказ доступний і проти ФОП

Це хороша новина для кредиторів: на відміну від звичайних фізичних осіб — не підприємців (див. статтю про судовий наказ), проти ФОП спрощена процедура судового наказу цілком застосовна. Пункт 7 частини першої статті 161 ЦПК України прямо дозволяє отримати судовий наказ за заборгованістю, що ґрунтується на письмовому договорі, якщо боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець, а сума вимоги не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Закриття ФОП не списує борги

Поширена й хибна думка: якщо закрити ФОП, борги, пов'язані з підприємницькою діяльністю, нібито "зникають" разом зі статусом підприємця. Це не так. Фізична особа, яка припинила підприємницьку діяльність, залишається зобов'язаною за всіма договорами й борговими зобов'язаннями, які виникли в період її підприємницької діяльності, — адже юридично це та сама людина, яка просто змінює процесуальний статус (і, відповідно змінюється суд, до якого варто звертатися).

Банкрутство ФОП — коротко

Фізична особа-підприємець може бути визнана банкрутом (ст. 53 ЦК України), причому процедура відновлення платоспроможності для ФОП сьогодні здійснюється за тими самими правилами, що й для звичайних фізичних осіб, — відповідно до Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства. Детальніше про те, що це означає для кредитора, — в одній з наступних статей.

Підсумок

Стягуючи борг з ФОП, пам'ятайте: під загрозою все особисте майно боржника, а не тільки "бізнесове"; правильний суд визначається актуальним статусом боржника на момент подання позову, а не на момент виникнення боргу; а закриття підприємницької діяльності не звільняє від раніше набутих зобов'язань.