Стягнення боргу за розпискою: покроковий алгоритм для кредитора

Крок 1. Переконайтеся, що розписка — юридично достатній доказ

Договір позики між фізичними особами є так званим реальним договором: він вважається укладеним не з моменту підписання паперу, а з моменту фактичної передачі грошей (ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України). Саме тому розписка відіграє подвійну роль: відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України, вона підтверджує не тільки умови договору, а й сам факт передання коштів позичальнику. Українські суди прямо виходять з того, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом одночасно і факту укладення договору, і факту передачі грошей — окремого документу (розписки) про отримання коштів для звернення до суду цілком достатньо.

Письмова форма для договору позики обов'язкова, якщо сума позики перевищує в 10 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (це 170 грн — тобто практично будь-яка сума, варта судового спору), а якщо позикодавець — юридична особа, письмова форма обов'язкова незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Щоб розписка "спрацювала" в суді, у ній має бути чітко зазначено: хто, у кого, яку суму отримав у борг, дата отримання коштів і зобов'язання їх повернути (бажано — з конкретним строком повернення).

Крок 2. З'ясуйте, чи належать вам проценти за користування позикою

Це той момент, який кредитори найчастіше упускають. За загальним правилом позикодавець має право на проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо розмір процентів у розписці не вказаний — він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).

Водночас закон встановлює виняток: договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, що не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн), і не пов'язаний із підприємницькою діяльністю жодної зі сторін, або якщо предметом позики були речі, а не гроші.

Тобто якщо ваша розписка — на суму, більшу за 850 грн, і мовчить про проценти, за замовчуванням вони вам належать за ставкою НБУ. Але є важливе уточнення від Великої Палати Верховного Суду (постанови від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17): проценти за статтею 1048 ЦК України нараховуються лише за період правомірного користування позикою — тобто в межах строку, на який позику надано. Після настання строку повернення боргу застосовується вже інший механізм відповідальності — за статтею 625 ЦК України (індексація боргу, 3% річних), а не подальше нарахування процентів за користування.

Крок 3. Порахуйте повну суму вимоги

До стягнення зазвичай входять:

сума основного боргу за розпискою;
проценти за користування позикою за період дії договору (якщо вони належать за розпискою чи законом — див. крок 2);
3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь час прострочення після настання строку повернення (ст. 625 ЦК України);
неустойка (пеня, штраф), якщо вона прямо передбачена розпискою чи окремим договором, — але майте на увазі, що до неї застосовується скорочена річна позовна давність, яка до того ж рахується окремо за кожен період нарахування (детальніше — у статті про спеціальну позовну давність).

Крок 4. Зафіксуйте визнання боргу, якщо є можливість

Направлення боржнику письмової вимоги повернути борг не є обов'язковим кроком перед зверненням до суду за розпискою — на відміну від деяких інших категорій спорів. Але це корисно з двох причин. По-перше, це створює документальний слід про те, коли саме ви звернулися до боржника. По-друге, якщо боржник у відповідь визнає борг (лист, повідомлення в месенджері, часткова оплата), це перериває перебіг позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України — і відлік трирічного строку починається заново з моменту такого визнання.

Крок 5. Оберіть спосіб стягнення

Якщо розписку (договір позики) було нотаріально посвідчено — а це не обов'язково, але можливо за бажанням сторін, — і боржник не повертає гроші, можна звернутися напряму до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості, минаючи суд узагалі. Така можливість передбачена пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172). Це найшвидший шлях, але доступний тільки за наявності нотаріального посвідчення.

У переважній більшості випадків розписки нотаріально не посвідчуються, тому шлях один — суд. Якщо борг чітко підтверджений документом і не викликає сумнівів у безспірності, доцільно скористатися спрощеною процедурою судового наказу (детальніше про неї — в одній з наступних статей): це набагато швидше і дешевше за звичайний позов. Якщо ж є ризик заперечень з боку боржника (оскаржує суму, стверджує про повернення тощо) — подається повноцінна позовна заява.

Крок 6. Подайте заяву з правильно порахованим судовим збором

Розмір судового збору для фізичної особи за майновий позов — 1% ціни позову (з мінімальною межею 1 331,20 грн і максимальною 16 640 грн у 2026 році), а при поданні через Електронний суд діє знижка 20%. Детальний розрахунок — у статті про судовий збір.

За загальним правилом територіальної підсудності позов до фізичної особи подається до суду за зареєстрованим місцем її проживання чи перебування (ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України), якщо інше прямо не передбачено законом.

Підсумок

Розписка — самодостатній і зазвичай достатній доказ для стягнення боргу, але щоб не втратити частину законно належних коштів, важливо правильно порахувати проценти за період дії договору, окремо — 3% річних та інфляційні втрати за прострочення, а також обрати найбільш підходящий процесуальний інструмент — від виконавчого напису нотаріуса до судового наказу чи повноцінного позову.