Проценти і пеня за прострочення: правила нарахування і обмеження

Чотири різні інструменти — не плутайте їх

Проценти за користування позикою (ст. 1048 ЦК України) — плата за сам факт користування чужими грошима протягом строку дії договору; нараховуються лише в межах строку, на який надано позику (детальніше — у статті про докази позики без розписки).

3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) — це компенсація за прострочення грошового зобов'язання, яка належить кредитору за замовчуванням, навіть якщо в договорі про це нічого не сказано, — якщо тільки договір чи закон прямо не встановлюють інший розмір процентів.

Неустойка — штраф і пеня (ст. 549 ЦК України) — це вже договірна відповідальність: штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання одноразово, а пеня — у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. На відміну від 3% річних, пеня не діє "за замовчуванням" — її потрібно прямо передбачити в договорі чи розписці.

Судова практика підтверджує, що ці інструменти не виключають одне одного: чинне законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені, індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Коли розмір пені обмежений законом

Тут — найважливіша частина, у якій найчастіше плутаються. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР) встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Але Конституційний Суд України офіційно роз'яснив: ця стеля поширюється лише на правовідносини, суб'єктами яких є підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та фізичні особи-підприємці, — тобто на господарські відносини.

Практичний наслідок: якщо ви — фізична особа і стягуєте борг за розпискою з іншої фізичної особи, яка не є підприємцем, ця законодавча стеля формально на ваші відносини не поширюється, і сторони можуть домовитися про вищий розмір пені в самій розписці чи договорі. А от якщо боржник — юридична особа або ФОП, розмір пені жорстко обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, і домовитися про більше не можна.

Окремі, ще жорсткіші обмеження для споживчих кредитів

Якщо ваш боржник — фізична особа-споживач, яка отримала споживчий кредит (актуально насамперед для банків, фінансових і мікрофінансових компаній), діють спеціальні правила статті 21 Закону України "Про споживче кредитування":

1. пеня за кожен день прострочення не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування, і одночасно не може перевищувати 15% суми простроченого платежу;
2. сукупна сума всієї неустойки (штрафу й пені разом), нарахованої за весь час порушення, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором, — і цю межу не можна збільшити навіть за домовленістю сторін.

Тобто для споживчого кредиту в 20 000 грн максимальна сукупна сума штрафних санкцій — 10 000 грн, незалежно від того, скільки часу триває прострочення і що написано в договорі.

Варто тримати руку на пульсі: у Верховній Раді на розгляді перебуває законопроєкт № 15180, який пропонує додатково знизити ці межі для споживчого кредитування (зокрема, прив'язати граничний розмір штрафу до 1/12 облікової ставки НБУ). Це поки не чинний закон, а лише законопроєкт, але тенденція до подальшого посилення захисту споживачів очевидна, і кредиторам варто це враховувати при плануванні.

Практичний підсумок для кредиторів

Перш ніж рахувати суму до стягнення, визначте статус боржника й тип відносин:

1. фізична особа, не підприємець, звичайна розписка — законодавча стеля з Закону № 543/96-ВР не діє, орієнтуйтеся на умови самого договору;
2. юридична особа чи ФОП — пеня обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ;
3. споживчий кредит фізичної особи — діють спеціальні жорсткі межі статті 21 Закону "Про споживче кредитування": 15% від простроченого платежу за пенею і 50% від тіла кредиту сукупно.

І в будь-якому з цих випадків не забувайте про річну позовну давність саме для неустойки, яка рахується окремо за кожен період нарахування, — детальніше про це у статті про спеціальну позовну давність.