Компенсація витрат на правничу допомогу: як стягнути гонорар з боржника

Правова основа: суд не встановлює гонорар, а лише розподіляє витрати

Розмір гонорару адвоката визначається виключно за домовленістю адвоката з клієнтом — суд не має права втручатися в ці договірні відносини (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Але окреме питання — це розподіл судових витрат за результатами розгляду справи: якщо позов задоволено, витрати позивача на професійну правничу допомогу розподіляються на користь позивача і стягуються з боржника (ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Що потрібно, щоб стягнути гонорар з боржника

Для цілей розподілу судових витрат розмір гонорару визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості — сплаченої або такої, що підлягає сплаті відповідною стороною (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 наголосила: такі витрати мають бути документально підтверджені й доведені — недостатньо просто заявити суму, потрібен договір і акт наданих послуг з деталізацією.

За якими критеріями суд оцінює розмір

Частина четверта статті 137 ЦПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт;
часом, витраченим на виконання відповідних робіт;
обсягом наданих адвокатом послуг;
ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 узагальнив ці вимоги через чотири критерії: дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність витрат відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи.

Хто повинен довести, що сума завищена

Це ключовий момент, вигідний саме для сторони, яка заявляє витрати. Зменшити заявлену суму суд може лише за клопотанням іншої сторони — боржника (ч. 5 ст. 137 ЦПК України), а не з власної ініціативи. Причому обов'язок довести неспівмірність витрат лежить саме на боржнику, а не на кредиторі: він має надати конкретні заперечення й докази, чому заявлена сума є завищеною. Свіжа позиція Верховного Суду (липень 2026 року) прямо підтверджує: принцип співмірності застосовується лише за наявності відповідного клопотання іншої сторони — без такого клопотання в суду немає підстав самостійно урізати заявлену суму.

Втім, це не означає автоматичного стовідсоткового задоволення навіть без заперечень боржника: у додатковій постанові від 19.06.2024 у справі № 357/7395/20 Верховний Суд нагадав, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, абсолютно всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу — дискреція суду залишається.

Приклад з практики: коли суд все ж зменшує суму

Навіть за наявності клопотання боржника суд не завжди погоджується з ним повністю, а частіше — знаходить проміжну суму. Показовий приклад: Доманівський районний суд Миколаївської області в рішенні від 18.06.2025 у справі № 475/393/25 у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором частково задовольнив вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу — заявлено було 9 000 грн, а стягнуто судом 5 000 грн. Це типова ілюстрація того, як спрацьовує критерій співмірності на практиці: сума не заявляється довільно, а обґрунтовується конкретним обсягом виконаних робіт.

Практичний висновок: чому важливий детальний акт

Найкращий спосіб підвищити шанси на повне стягнення заявленої суми — деталізований акт наданих послуг з описом кожної виконаної дії (аналіз документів, підготовка позовної заяви, участь у засіданнях тощо) і витраченого на неї часу, а не одна загальна сума "за представництво в суді". Розрахунок, прив'язаний до фактично виконаних робіт, набагато краще відповідає критеріям частини четвертої статті 137 ЦПК України, ніж округлена сума без деталізації, — і, відповідно, має значно вищі шанси встояти навіть за наявності заперечень боржника.

Підсумок

Гонорар адвоката можна і потрібно закладати в розрахунок повного стягнення з боржника, а не сприймати як окремий видаток кредитора. Головне — оформлювати послуги детальним актом, а не загальною сумою, і пам'ятати, що саме боржник, а не кредитор, повинен доводити, чому заявлена сума є завищеною.