Державна чи приватна виконавча служба: яку обрати кредитору

Право вибору належить стягувачу

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби, а у випадках, передбачених законом, — на приватних виконавців (ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо закон дозволяє виконання конкретного рішення і державним, і приватним виконавцем, саме стягувач самостійно вирішує, до кого з них звернутися.

Коли вибору немає: тільки державна виконавча служба

Приватний виконавець не має права братися за виконання, зокрема, таких категорій рішень (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"):

1. рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею;
2. рішень, де боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, державні чи комунальні підприємства й установи, а також юридичні особи, частка держави в статутному капіталі яких перевищує 25%, або які фінансуються виключно з бюджету;
3. рішень, де боржник — юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена законом;
4. рішень, де стягувачами є держава, державні органи (крім рішень самого Національного банку) чи органи військового управління;
5. рішень адміністративних судів і рішень Європейського суду з прав людини.

Для типової практики стягнення заборгованості з приватних боржників — фізичних осіб, ФОП чи звичайних господарських товариств — ці обмеження здебільшого не актуальні, тож вибір залишається за кредитором.

Скільки це коштує: поширений міф

Багато хто вважає, що звернення до приватного виконавця дорожче для кредитора, ніж до державного. Насправді фінансово для кредитора різниці немає, і ось чому. Державна виконавча служба стягує з боржника виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягнутої суми (ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження") — цей збір іде до державного бюджету понад суму самого боргу. Приватний виконавець за аналогічних умов отримує основну винагороду теж у розмірі 10% від фактично стягнутої суми (п. 19 Порядку виплати винагород, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643, відповідно до ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"). В обох випадках ці 10% сплачує боржник додатково до суми боргу — вони не вираховуються із суми, яку зрештою отримує кредитор.

Територія роботи: тут різниця відчутна

Державний виконавець прив'язаний до конкретного району чи міста — його юрисдикція збігається з юрисдикцією відповідного районного суду. Приватний виконавець працює в межах обраного ним "виконавчого округу", яким є територія цілої області (або АР Крим, міста Києва чи Севастополя): він приймає до виконання документи, якщо боржник — фізична особа проживає чи перебуває, боржник — юридична особа має місцезнаходження, або майно боржника знаходиться в межах цього округу. Але сам процес примусового виконання після відкриття провадження приватний виконавець може здійснювати вже на всій території України без обмежень.

Практичний наслідок для кредитора: якщо боржники географічно розкидані в межах однієї області, приватний виконавець, що працює по всій області, може виявитися зручнішим "єдиним вікном", ніж звернення до кількох різних районних відділів державної виконавчої служби.

На що звернути увагу при виборі конкретного приватного виконавця

Протягом першого року здійснення діяльності приватний виконавець не має права брати у виконання справи, де сума стягнення становить 20 і більше мільйонів гривень (або еквівалент в іноземній валюті). Якщо йдеться про велику суму боргу, варто заздалегідь перевірити стаж роботи конкретного приватного виконавця через Єдиний реєстр приватних виконавців України.

Що частіше говорять на практиці про ефективність

Приватні виконавці фінансово мотивовані власним відсотком від фактично стягнутої суми, тому в юридичній спільноті їх нерідко характеризують як більш оперативних і проактивних порівняно з державною виконавчою службою, яка одночасно веде значно більше проваджень на одного виконавця. Втім, це загальна тенденція, а не гарантія: ефективність конкретного виконавця — державного чи приватного — залежить від завантаженості, специфіки регіону та навичок роботи з конкретним типом активів боржника.

Підсумок

Для більшості справ про стягнення заборгованості з приватних боржників вибір між державною виконавчою службою і приватним виконавцем — це питання зручності й територіального охоплення, а не додаткових витрат: боржник в обох випадках доплачує ті самі 10%. Головне — переконатися, що ваша справа взагалі не підпадає під виключний перелік ст. 5 Закону, і, за значних сум, перевірити стаж обраного приватного виконавця.