У спорах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, зокрема
додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від
28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам
рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного
стану», після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню тримісячний строк
звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Ця норма є спеціальною відносно частини п’ятої статті 122 КАС України та підлягає
застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про
стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної
служби.
Так, 19 листопада 2025 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду
справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав
громадян Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Особи
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року
та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року
у справі № 420/27284/24 за позовом Особи до Херсонського зонального відділу
Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності
та зобов’язання вчинити певні дії.
Предметом спору у цій справі було неповне виконання відповідачем
обов’язку щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої
постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання
деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу,
поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168)
за період з 13 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року. До суду з вимогами
позивач звернувся 29 серпня 2024 року.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою
апеляційного адміністративного суду, позовну заяву повернув позивачеві у зв’язку
з порушенням встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України
(далі – КЗпП України) тримісячного строку звернення до суду у частині вимог,
що охоплюють період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, оскаржувані судові рішення
скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд визначив, що ключовим у цій справі було питання про
дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про виплату
додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період
з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, зокрема, якою нормою закону
(спеціальною чи загальною) слід керуватися при вирішенні цього питання.
Зі змісту статті 233 КЗпП України випливає, що вона регулює питання строків
звернення до суду у спорах щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при
звільненні. Таке регулювання є єдиним для всіх працівників незалежно від виду
трудових відносин та характеру професійної діяльності.
Ураховуючи, що норми частини п’ятої статті 122 КАС України прямо не
закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час
проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 КЗпП України
визначають строк звернення до суду у справах, пов’язаних з недотриманням
законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 КЗпП України
є спеціальною нормою відносно до частини п’ятої статті 122 КАС України,
та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду
з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним
публічної служби.
При цьому такий підхід має бути єдиним, як для осіб, які проходять публічну
службу, так і для тих, які звільнені з неї, оскільки застосування різних строків
звернення до суду у справах, пов’язаних з недотриманням законодавства про
оплату праці під час проходження служби та після звільнення з публічної служби,
призведе до неоднакового підходу до захисту прав особи на отримання
винагороди за працю.
Оскільки позивачем заявлено до суду вимоги щодо виплати належних сум
(грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, тримісячний
строк звернення до суду має обчислюватися за загальним правилом, яке
закріплено у частині першій статті 233 КЗпП України, з дня, коли позивач дізнався
або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Судова палата зазначила, що для правильного вирішення питання
дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами
за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року судам попередніх інстанцій
необхідно з’ясувати наявність/відсутність у позивача об’єктивної можливості
до 03.06.2024 (отримання документів від відповідача) бути обізнаним про
порушення свого права.
За матеріалами “Огляду судової практики Касаційного адміністративного суду
у складі Верховного Суду (актуальна практика). Рішення, внесені до ЄДРСР,
за листопад 2025 року“.