01.04.2025 керуюча компанія звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 33 175 грн. 43 коп.
07.04.2025 судом видано наказ, відповідно до якого вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь керуючої компанії 33175 грн. 43 коп. на погашення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг та судового збору 302 грн. 80 коп., а всього 33478 грн. 23 коп.
На подачу заяви про скасування судового наказу законом відведено п’ятнадцять днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів (ст.170 ЦПК України).
Заява ОСОБИ_1 про скасування судового наказу, яку боржник обґрунтовав наявністю спору між сторонами провадження, а також відсутністю доказів на підтвердження наявності заборгованості боржника перед стягувачем, надійшла до суду лише 29.08.2025.
Проте суд взяв до уваги, що даний наказ боржник ОСОБА_1 , отримала в особистому кабінеті в системі «Електронний суд» лише 14.08.2025, а відтак, строк звернення боржника із заявою про скасування судового наказу не пропущений.
Перевіривши доводи заяви про скасування судового наказу, дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд вирішив, що викладені у заяві про скасування судового наказу заперечення проти вимог заяви про видачу судового наказу потребують додаткового дослідження, оскільки між стягувачем та боржником виник спір щодо наявності заборгованості, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим суд війшов до висновку, що судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальної послуг підлягає скасуванню, а заява про скасування судового наказу задоволенню.
Ухвала суду опублікована в ЄДРСР.
Відповідно, стягувач, на користь якого видано судовий наказ, повинен бути зацікавлений в отриманні інформації про дату вручення копії судового наказу та доданих до неї документів боржнику.
